liabatman:

specual for http://connorwalhs.tumblr.com/ I traslated this text enjoy ;)

Teen Wolf AU

1. Беспризорнички/Homeless kids

Они точно знали, что хозяйка их приюта, Кейт Арджент, продает детей на органы, но доказательств у них не было, а на слово двум сироткам никто не поверит…оставалось хватать Cтайлза в охапку (а Cтайлзу хватать своего потрепанного, одноглазого Скотта) и валить ко всем чертям./The’re a both (Derek and Stiles) knew that Kate Argent their landlady Children shelter sold kids for organ transplants, but they have no prove. It will be their word against her, so they’re decided to escape. Derek grab Stiles, Stiles grab his one-eye teddy-bear named Scott and wipe out far away from that place/ 

2. Сатир и Кентавр/Satyr and Centaur

3. Египет. Стражник и прислужник фараона))/ Egypt . Derek is a guard and Stiles is a boy of Pharaoh  

4. Стайлз - ведьма))/ and most hilarious Stiles is a witch or warlock

(via connorwalhs)

sterek teen wolf teen wolf au au

Нова історія про червоний каптур

В зйомній квартирі Іванки та Надія тепло і затишно. Дівчина лежить на колінах у чоловіка і дивиться на нього. А ще вона любить слухати голос свого вовкулаки, а ще перевага вовкулаки в тому що вони завжди гарячі в будь-яку погоду і за будь-яких термічних умов, а ще їй подобається слухати його голос.

-Розсповіси мені якусь казку? – питає Іванка.

-Ти ж не мала дитина. – дивується він.

-Будь ласочка. – дівчина робить з своїх вуст качиний дзьобик.

- Я розповім тобі не зовсім казку, а билину.

-Тобто? – вона робить брови домиком, в неї дуже живе обличчя.

-Я розповім тобі казку про червоний каптурок. – відповідає чоловік і зариває свою долоню в волосся дівчини, та заплющує очі поринаючи в його низький голос.

Насправді це сталося ще за часів Київської Русі-України. Дівчинка була заможною селянкою і вона була не в червоному каптурку, а в червоному плащі. Та й не до бабусі вона йшла,  а на випробування, попросту дівчинка була ніби-то відьмою так вважали принаймні старші люди з її села і на віче вирішили їй дати випробування пройти крізь згубний ліс, до Живи. Жива була богинею жіночого початку від початку життя, богиня яка давала життя усьому жіночому. А так як повний місяць сприяє жіночій силі, тож і відправило все село дівчинку до лісу саме перед повнею. Дівчинка була якраз в переходному віці тобто їй було двічі по сім років, а саме чотирнадцять років. Зустріла вона в тому лісі згубному не вовка, а Велеса і його охоронцями були, саме вовки. Тож і відбулася в них розмова, так що до Живи дівчинка дійшла тільки вже в образі вовчиці. І червоний колір плащу це насправді відсил до біоенергетики і  символіки, бо червоний це  сила, зміни та перетворення в щось інше. Потім дівчина прийшла в то село і винищила там всю худобу, бо перше перетворення для вовка найважче і з того часу і пішов рід вовкулак.

околоста вовки вовкулака

Відстань в декілька сантиметрів до її обличчя вона долає так повільно, як не здолала всі кілометри, що пройшла по життю. А тій іншій хочеться крикнути: Хто ти насправді? Чому все так швидко? але інша лише гучно дихає через  ніс і боїться розплющити очі. Бо раптом все це лише сон, що ось ліхтар, підїзд і та руденька її поцілувала нарешті. Інша з короткою зачіскою так старалась, розповідала казки про ліхтар і чому він іншого кольору ніж інші ліхтарі. - Взагалі не варто цілуватись на першому побаченні - це такі дурнуваті думки чи не так.

-Мені час. - посміхається руденька. - До зустрічі.

-До зустрічі. - дівчина з короткою зачіскою стоїть і все ще щасливо посміхається. Цей поцілунок краще за найперший поцілунок з хлопцем, який був старший на 7 років, він кращий за перший поцілунок з дівчиною, яка була старше на рік. Він найкраще що ставалося з нею за всі її 28 років. Можливо з годом вона пошкодує, бо  Надійка, а саме так звуть дівчину, яку вона запросила на побачення, надає перевагу хлопцям. Але це не хвилює дівчину, вона цілком щаслива ось тут просто зараз, бо вона навіть не розраховувала, що на пропозицію піти на побачення їй скажуть так.

Смішно вийшло, вона, яка не дотримується гендерних стереотипів примудрилася запросити на побачення Надію на 14 лютого День Всіх закоханих, а ще вона заблукала, в неї розрядився телефон і взагалі все було дуже погано. Але міліціонер провів її в правильному напрямку, в найближчому магазині техніки, тобто фотоаппаратури у хлопців знайшлася зарядка на її нокію, і вона вже рівно о пів на восьму стояла під кінотеатром. А руденька запізнилася на цілих двадцять хвилин. Ох, уж ці дівчата. Проте вечір видався надзвичайним, казковим. Дівчина з короткою зачіскою підняла очі догори і посміхнулася з неба йшов білий сніг, такий незвичний для Сімферополя.

околоста поцілунок

-Слухай. – він ковтає, шия знов здригається – виходь за мене.

-Ти серйозно? – відьма дивиться з підозрою.

-Так. – твердо відказує їй вовкулака і обіймає.

-От батьки зрадіють – іронічно каже дівчина.

-Тільки давай не про твою бабусю. Хай земля їй пухом!  - чоловік на мить затих, а потім випучив очі і почав вдавати бабусю Іванки - Прокляття діти. Лихо не спить! Цей світ скатиться в прірву, якщо ви закохаєтесь один в одного! – він погрозив пальцем.

Дівчина почала гучно реготати. Надій смівся разом з нею відсміявшись щиро він додав: - І твою трохи намахану двоюрідну сестру.

-А що вже з двоюрідною сестрою не так? – Іванка б’є по курточці чоловіка.

-Памятаєш, коли вона дізналася, що я вовкулака, то попрохала мене перекинутися, це по твоєму нормально? – спитав він.

-Це просто була дитяча допитливість.

-Ага, і аконіт, який в народі називають вовкобоєм в чаї на молодик це теж дитяча допитливість? – Надій фиркнув.

-Я не знала – приголомшливо подивилася на нього Іванка – Вибач.

-Та нічого я його унюхав одразу, тому не став пити чай. – він оскалився, посмішкою назвати це було складно, адже так міг посміхатись лише вовк. Так вовк був дуже задоволений собою.

Жовті гострі зуби роздирають плоть, вона з гидким, різким гуком відділяється від кісток, звір їсть поспішно, ковтаючи шматки м’яса. Повний місяць визирає з-за хмар, ллє байдуже світло на непроханого гостя в цьому лісі. Пика каштаново-сірого вовка ніби намальована масляними фарбами, на ній вилискує червоним маком свіжа кров. Хижак більше за нормального вовка. Відьма дивиться на цю картину в дзеркало і починає писати на диктофон.

-У перевертнів діє закон збереження маси тіла, тобто якщо за життя людина-перевертень важить 80 кг, то і те нащо він перекидується буде важити стільки ж. Наразі маємо середню вагу вовка від 40-ка до 50-ти кіло, в той час як наш піддослідний, якщо можна так сказати, має вагу в 85 кіло. відповідно до маркера ваги і змінюється об’єм маси тіла, наш вовк більше за інших.

-Ти знов, аніморфов досліджуєш? – гучно пролунало в тиші кімнати, з дверей в долівці зявився відьмак.

-Не аніморфи, до твого відома Вовку, а чарівні, живі істоти народу перевертнів, роду вовкулаки.- поправила його дівчина.

-Лебідь, чому ти завжди виграєшся своїми знаннями? – Вовк неприємно подивився на дівчину.

-Ну, тому що хтось завжди виграється практикою, наприклад ти. – вона тикнула на нього пальцем.

-Зате хтось слідкує за коханням свого життя. – гмикнув на це відьмак і подивився в дзеркало на вовка.

-Це не кохання мого життя, це просто наречений сестри. – пояснює дівчина.

-Ов-ва хоч хтось не боїться прокляття. – захопливо вигукнув хлопець.

-А ти боїшся?

-Русалки та я два несумисних роди, підвиди. – зітхнув Вовк.

-Русалки ж дурні і порожні. Що ти в них знайшов?

-Це типовий забобон, який поширили дівчата з інших родів, бо русалки гарніші за них завжди.- відповів хлопець повчальним тоном.

-Ну, так було знала я одну русалку. Цікава особа, але окрім пісень та нарядів не чим не цікавилася більше. – підколола Лебідь.

- Це поодинокий випадок, - відмахнувся відьмак. – А ти знаєш про прокляття?

- Яке?

-Ну. Чому не можна вовкам та відьмам схрещуватись так би мовити. – хлопець знайшов стілець і присів.

-Ну, в дитинстві бабуся читала казку про сірого вовка, тільки кінець там був не як в звичайних людських казках, а що той вовк спробував людської крові коли бився з ворогами Івана, він зовсім намахнувся та всіх сжер. – стала пригадувати відьма.

-Насправді, від таких злюбів діти просто не народжуються, або народжуються діти напіввовкулаки, напіввідьмаки в подобі вовка і до 7 років такими і залишаються, а потім стають нормальними собі дітьми, з декількома поправками: вчаться швидко, мають багато чарівної сили, так як повязані з двома джерелами природної сили, але варто їм вбити людину, то все зїзжають з глузду повністю.

-Тому що велика сила завжди дається з великою відповідальністю. – прошепотіла дівчина потураючи словам хлопця.

- Тому всі так цього бояться. – підвів підсумок хлопець.

вовкулака вовк околоста

Біль має бути таким, щоб можно було захлинутися власною кровю, коли він наотмаш дає їй ляпаса і її голова відкидується назад та вона лише скривалено багряно скалится йому у відповідь. Вона памятає відчуття власної крові в роті солоно-пряной, ковтає, проводить язиком по губах і сміється.

-Бісова курва. - кривиться в огиді чоловік, спльовує собі під ноги.

-Ну… - жінка припиняє сміх і дивиться на чоловіка злими очима, вони блещать в темряві.

Він стискає кулаки, але так більше і не може її вдарити, хоча десь в середині бється бажання повалити до долу та придушити. - Йди геть! Облиш мене! - останній крик потопаючого.

-Слабак. - вона знов сміється і заціжує ляпаса, потім бє в плече, по пецчінці: удари чітки та сильні, це він вчив її битися.

Чоловік не витримує валить її на землю і починає душити, жінка навіть не пручається, лише всміхається самими очима, розставляє руки, ніби принімаючи цей біль і невблаганий кінець. Над нею розкинулись зорі, вони яскраво світяться, потрібно лише заплющити очі та провалитись в рятівну темряву. У неї це не виходить, він відпускає її шию, встає. Чоловіка трусить, він засовує до кишені руку, а іншою проводить нервово по обличчю. Вона так хотіла втекти звідси.

-Нащо? - питає вона хрипко, але тиша їй у відповідь.

Він доси стоїть і не може прийти до тями.

-Нащо? - жінка напружує голосові звязки- Нащо ти привіз мене сюди? Нащо витратив місяць мого часу? Нащо?!

- Я втомився. - чоловік ніби не чує запитання, затуляє обличчя руками, розвертається і йде до хвіртки в дім.

Вона піднімається з землі і намагається вирівняти дихання, мружиться і лізе до кишень знаходить ножа. Шалена посмішка висвітлюється на її обличчі, жінка знайшла: його німецький…

На ранок на небесно-блакитному паркані гидкими розмазаними чорно-червоними слідами простають літери, які складаються в речення: “Ти сам обрав для себе майбутнє без мене”. Остання літера коситься донизу до бездиханного тіла жінки, на її вустах все ще грає посмішка, яка перемішана з болем, мертві очі вдивляються за обрій. Коса крива рана на шиї і всі груди в крові, права рука замазана кроввю, а в лівій руці німецький ніж. Ми самі обираємо для себе майбутнє чи не так?

околоста ніж біль

А він сидів і читав книжку, це був якийсь бестселлер-непотріб над яким не варто було і задумуватись можливо. Вона не розуміла цього. Дівчина зробила знімок і підійшла до солдата- Що Ви читаєте?

-Про Фандоріна. - відповів він і показав обкладинку.

-Цікаво? - Зоряна нахиляє голову на бік.

-Допомагає розслабитись. - сміється хлопець і простягує руку - Я Віктор.

-Дуже приємно. - посміхається дівчина - Зоряна, я новинар пишу про війну.

-А журналіст. - розуміє Віктор. - що набридло сидіти в тихій домівочці. - в останньому речені повно іронії.

-Я доброволець-волонтер привезла Вам оснащення та їжу. І в Київі не дуже тихо. - вона послала йому укоризнений погляд.

Риси обличчя хлопця мякішають, потім він хмурить брови та морщить чоло: Скоро знов почнуть стріляти, тому пропоную піти он туди - він показав в бік окопу.

-А звідки ви знаєте?

-Я не знаю, я вічдуваю за 5 місяців, навчаєшся цьому, або просто в кращому випадку тебе списують з контузією, а в гіршому в домовині повертаєшся додому. - Віктор здіймається на ноги і крокує туди куди показав дівчині.

- Я от хочу показати людський бік війни. - спішить Зоряна за ним.

-Його немає, в війні немає нічого людського. Тут є багато матів, тут є багато смертей, тут видно хто ти такий, але людськості в цій війні немає. - різко відказує солдат і зупиняється, повертається дивиться їй в очі. В неї великі блакитні очі  в його сестри вони такого ж кольору.

- Я … - повстає пауза, після якої дівчина продовжує - мені шкода, але людям потрібно, хоч в щось вірити. Я не можу написати про те що війна це страшно, що це сльози і кров, всі і так про це знають. Я хочу написати про те що у Вас солдат є віра, в те що попри все це пекло, бо інше слово я підібрати не можу, ви залишаєтеся людьми, ви знаходите час на прості речі, такі як книжка.

Віктор покачав головою і пішов мовчки далі. Йому не потрібно було щоб про нього писали, все що йому потрібно було це те щоб в нього блуи патрони, щоб було на чому спати прості потреби солдата і Зоряна це розуміла, але чому ж він не розумів її. Два світи такі різні два світи…

околоста війна

karolinepietrowski:

Hi everybody,
I’m looking for illustrators for an ILLUSTRATION PROJECT and I need your help!
My goal is to create a magazine for my bachelor thesis about the own drawing style. The reader should receive an impression of different drawing styles and views on the subject based on a lot of self-portraits of various illustrators. National and international artist can join in.
Many well-known illustrators already take part in this project!
—
I’m grateful for every reblog to make this project big and successful!
—
All you’ve to do to take part in:It‘s simple: Just draw a selfportrait. Feel free to draw yourself as you want to. It‘s important that the own drawing style is clearly recognizable, so the reader can compare the different illustrations easily.You also have to describe „style“ in 1-3 sentences. What does style mean to you? How do you define style in relation to the own drawing style.
Deadline:1st December 2014
—
After my exam and presentation I will plan a Kickstarter Project to publish the book. Thus all have a chance to buy a copy.
—
Visit THIS LINK to join in!

karolinepietrowski:

Hi everybody,

I’m looking for illustrators for an ILLUSTRATION PROJECT and I need your help!

My goal is to create a magazine for my bachelor thesis about the own drawing style. The reader should receive an impression of different drawing styles and views on the subject based on a lot of self-portraits of various illustrators. National and international artist can join in.

Many well-known illustrators already take part in this project!

I’m grateful for every reblog to make this project big and successful!

All you’ve to do to take part in:
It‘s simple: Just draw a selfportrait. Feel free to draw yourself as you want to. It‘s important that the own drawing style is clearly recognizable, so the reader can compare the different illustrations easily.

You also have to describe „style“ in 1-3 sentences. What does style mean to you? How do you define style in relation to the own drawing style.

Deadline:
1st December 2014

After my exam and presentation I will plan a Kickstarter Project to publish the book. Thus all have a chance to buy a copy.

Visit THIS LINK to join in!